ЯК ЗВІРІ ХОДИЛИ ПАСТИСЬ У ЗОЛОТЕ ПРОСО

Ішло дві свинки, і прибігає лисичка-сестричка: «Здоровенькі, свинки-сестрички! Куди ви йдете?» — «У золоте просо пас тись».— «Візміть же й мене з собою».— «Е, там такий рів, що ти не перескочиш».— «Ні, я перескочу. То тим боком, то тим боком, то хвостом підопрусь, то лапкою зачеплюсь та й перестрибну».— «Ну, ходім з нами».

«ЯК ЗВІРІ ХОДИЛИ ПАСТИСЬ У ЗОЛОТЕ ПРОСО» на Яндекс.Фотках

Ідуть та й ідуть вони. Біжить вовчик-братик: «Здорові, свии-ки-сестрички, і ти, лисичка-сестричка! Куди ви йдете?» — «У зо лоте просо пастись».— «Піду й я з вами».— «Е, там такий рів, такий рів, що ти й не перескочиш».— «Ні, я,—каже,—не через такі забори плигав! У нашого попа такий забор, що вищий усього города, та й то я перескочив та десятеро гусей украв та всі й по їв».— «Ну, ходім з нами».

Ідуть та й ідуть. Біжить ведмідь: «Здорові, свинки-сестрич ки!»— «Здоров, ведмедику-братику!» — «Куди ви йдете?» — «У золоте просо пастись».— «Піду й я з вами».— «Е, там такий рів, що ти й не перескочиш».— «Ні,— каже,— в лісі два дуби ві тер як вивернув, так я із дуба на дуб як плигнув, так він аж тріснув».— «Ну, так ходім з нами».

Ідуть та й ідуть. Біжить заєць. «Здоровенькі, свинки-сестрич ки!» — «Здоров, зайчику-братичку!» — «Куди ви йдете?» — «В зо лоте просо пастись».— «Піду й я з вами». А ведмідь і каже (стра хає): «Куди ти, куций, ідеш? Ти не перескочиш!» — «Та ні,— ка же,— мене хорти як нагнали, так я через такий рів плигав, що і дна не видно, та й перескочив, та в попову капусту, та й сховався, та оце тільки-що відтіль вирвавсь та вас і догнав».— «Ну, так хо дім з нами, коли ти такий молодець».

Ідуть та й ідуть вони. Дійшли до рова. Плигнула одна свин ка — переплигнула. Плигнула й друга — переплигнула. «Ану, бу дем ми плигати, хто з нас переплигне». А лисичка-сестричка кру-титься-вертиться та все ведмідя наперед випихає. Той ведмідь як плигне, та в рів! «Ох, зайчику-братику, що нам робити?» А заєць: «Плигай, лисичко-сестричко!» А лисичка-сестричка каже: «Давай плигнемо обоє заразом — хто далі переплигне». Як плигнула ли сичка-сестричка і зайчик за нею, так лисичка-сестричка зачепила зайця хвостом та й турнула у рів... та й сама туди...

Ходили-ходили по тім рову, похотіли їсти. Тоді посходились усі та й балакають: «Кого ми осудим? Давай осудим зайця та й з'їмо, коли він упав у яму, у рів. Куций! З трьома губами! Вуха довгі! Передні ноги короткі! Задні довші! Осудим!» А лисичка то за лапки, то за ніжку, та все собі кишечки під себе («А це буде ще й на завтра»).

Ходили-ходили по тім рову — уп'ять похотіли їсти. «Ну, вовчи-ку-братику, кого ми осудим тепер? Чи мене, чи тебе? А в нас же десь ведмідь є! Давай його осудим та й з'їмо вдвох».— «А як ми його будем судити? Здоровий! Лапи великі й сам гладкий!..» А лисичка: «Із'їжмо, з'їжмо!» Взяв вовк розірвав, і їдять. А вовк же наївся та й лежить, ще й осталось ведмідя, а лисичка все поховала.

Тоді прийшов ізнов до лисички: «Лисичко-сестричко! Що ми тепер будем робити?» — «А що? Хіба не бачиш що? Те, що я роблю».— «А що ж ти робиш?» — «Прокусила собі черевце та витягаю кишечки та й їм».— «А дай і мені хоч одну».— «Е, про куси собі; я собі прокусила та й їм; а в тебе більше».— «Так я ж не достану».— «Е, спини жалієш, щоб не луснула».

Він як нагнеться, як гризне за черево — аж шкура тріснула! — «Е, лисичко-сестричко, живіт болить».— «Так їсти не хотітиметь-ся». Він як гризонув удруге! Прокусив собі черево і здох. Тоді ли сичка із'їла й вовка і сама осталась. Тоді вже бігала-бігала - ні де нікого не найде.

Летить дятел. «Дятелку-братику! Витягни мене з оцього рова. Та якби ти мене нагодував і насмішив, так я б дуже довольна була б».

Він її взяв відтіль витяг, з того рова, на крилах.

Несе хлопець обід женцям на степ. Дятел летить, а лисичка [слідом] біжить. Несе той хлопець кашу і молоко. Дятел і каже: «Оце ж дивися: як одбіжить отой хлопець од горшків за мною, так ти , тоді і наїсися». Той дятел долетів до хлопця і сів. А він за ним! А дятел схопився та вп'ять сів. Він уп'ять за ним; поставив горшки та за дятелем. А дятел підлетить та вп'ять сяде.

Лисиця до горшків! Виїла борщ та кашу, а тоді до молока в глечик. Виїла й молоко з глечика. Стала виймати голову з глечи ка — не витягне: ухватилася мотузочка за шийку лисиці. Лисиця каже: «Пусти ж, глечичку!» Він не отвічае нічого. «Та не шути, не шути, глечичку, пустися». То вшутки казала, а то вже й роз сердилася. «Та пусти, глечичку, а то втоплю». А він їй нічого не отвіча, мовчить. І побігла лисиця до криниці топити глечика.

Прибігла лисиця до криниці і стала: «Пусти ж, глечичку, а то втоплю». Він їй нічого не отвічає. Вона його в криницю. А він: «Кгли-кгли-кгли-кгли!» — «А що, глечичку, дошутився? Тепер втоплю!»

Поти кгликотів глечичок, поки набравсь повен води. «Глечич ку, пустися, а то тепер уже утоплю». Він не пускається. Потяг ли сицю в криницю.

Утопла лисиця й пропала, і глечик там.

«Прибігла лисиця» на Яндекс.Фотках